Про що мовчить водій маршрутки у Дніпрі?
Міський голова Дніпра Борис Філатов нагородив водія маршрутного таксі Валерія Тімоніна, який намагався перешкодити втечі вбивці поліцейських, медаллю «За заслуги перед містом». Крім медалі міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков вручив Валерію Тімоніну нагородну зброю.
Давати цивільній людині зброю просто так, за один день – це питання окреме. Зазвичай для того, щоб мати право на зброю, потрібна купа довідок, включно із довідкою від психіатра. А також – закритий сейф, де звичайний водій маршрутки триматиме пістолет. Чи встиг міністр внутрішніх справ Арсен Аваков перевірити, кому він вручає зброю? Чи міністр, який мав би стежити за дотриманням законності, сам на очах у всіх грубо порушив усі закони і приписи?
Але за що чоловікові дали зброю і медаль? Відео того, як Тімонін намагався зупинити злочинця, переглянули, здається, всі. Воно є на всіх інтернет-ресурсах. Дивився його і я, кілька разів. І кожного разу ловив себе на думці, що щось тут не так.
Давайте міркувати логічно. Людина на автовокзалі стає свідком вбивства двох поліцейських і вирішує зупинити злочинця. Типова реакція, коли адреналін бухає в голову і м’язи: вдарити по газах і врізатися з розмаху в задок машини, щоб місця живого не лишилося. Натомість маршрутка акуратно під’їжджає до авто нападника і прилаштовується у хвіст.
Хай так. Не вдалося вивести з ладу машину (може водій надто трепетно ставиться до свого авто і до чужого), але виїзд заблоковано. Злочинець починає стріляти по маршрутці (ситуація теж нелогічна, адже у випадку смерті водія маршрутки тому довелося б відкривати двері авто, витягати тіло Тімоніна, здавати назад, пересаджуватися знову у власну машину і тікати).
Припустимо, злочинець теж був у стані афекту і не розумів, що відбувається. Але тоді природна реакція водія, в якого стріляють – впасти на підлогу, закрити голову руками, а не сидіти спокійно за кермом, підставляючись під кулі.
Натомість, водій так само акуратно від’їхав – рівно настільки, щоб звільнити виїзд для машини. І так само спокійно прилаштувався у хвіст авто, на якому злочинець зникав із місця трагедії.
Мене не полишає відчуття, що це була майстерно зроблена постановка. І діі водія маршрутки – типова робота групи супроводу. Він фактично прикривав відхід легковика з місця злочину. Чи не тому він був таким небагатослівним на церемонії нагородження?
Мимоволі напрошується асоціація з водієм вантажівки, у яку врізалася машина В’ячеслава Чорновола. Там теж лишилося багато запитань, на які досі ми не маємо відповіді.
Я уже мовчу, що відео, яке з’явилося в інтернеті, у кількох місцях обрізане. Звідки воно? Хто його знімав? Ну не повірю я, що людина, на очах у якої розгортається трагедія, раз-по-раз буде вимикати мобільний чи камері під час зйомки. І де відео з нагрудних камер поліцейських?
Таке ж відчуття постановочного сюжету у мене викликали фото затриманого. В оточенні поліцейських він виглядає спокійно, ледь не з усмішкою, наче грає за сюжетом. Бо в людини після погоні, та ще й з кулею під серцем має бути гримаса, а не усмішка. Та й після всього, що сталося, попертися з кульовим пораненням засвіченою автівкою ледь не в центральну лікарню? Я вас прошу!
Що ж насправді сталося Дніпрі? Як на мене, має місце ретельно спланована спецоперація. Яка насправді покликана вбити одразу двох зайців.
По-перше, зима вже на носі. Скоро прийдуть платіжки за новими тарифами за електроенергію, а там і опалювальний сезон не за горами. Тому очікуються значні протестні хвилі – бюджет дірявий, схеми корупційні залишилися, рівень життя, як і його середня тривалість, падають. Ресурсів, щоб погасити невдоволення, немає, тому треба мати поліцейські інструменти для стримування протестів і закручування гайок.
А тут якраз 9 вересня Мустафа Найєм, спільно з Андрієм Тетеруком, Юрієм Березою та іншими депутатами вносять законопроект «Про посилення відповідальності за правопорушення, учинені відносно працівників правоохоронних органів». І Арсен Аваков починає вимагати законодавчого закріплення Верховною Радою презумпції правоти поліцейського згідно принципу: «підкоряйся поліцейському – потім оскаржуй». Коротше – беремо курс на поліцейську державу.
По-друге, зараз почалося обговорення бюджету на наступний рік і цей інцидент – прекрасна нагода вимагати збільшення фінансування МВС і поліції зокрема.
А заодно можна забити ще один цвях у віко труни «Торнадо». До речі, суд, який триває над бійцями цього батальйону, зробили закритим – щоб не було зайвих запитань.
А армія буде гинути в окопах та відступати за мінськими домовленостями. Ось така казочка складається, малята.
Кого реально шкода – це патрульних. Вони стали заручниками ситуації. У них не було шансів. До речі, тих, хто випускає цих дітей без фахової підготовки на патрулювання – це сам по собі злочин і завідомі жертви – потрібно судити окремо.
Але це вже зовсім інша історія.
http://umoloda.kiev.ua/number/0/2010/103936/?0
